Ви увійшли як Гость

Група "Гості"

Головна |  Мій профіль | Вихід
меню порталу
форма входу







Як розповідати дітям про війну?

         Пояснення дошкільнятам причин війни 1941-1945 років дуже хвилює і батьків, і вихователів. Дитина повинна зрозуміти, що причини воєн полягають в бажанні захопити чужу, процвітаючу територію або в сварці керівників різний країн.

          Але причина початку Великої вітчизняної війни була зовсім іншою. У Німеччині до влади прийшли фашисти і їх  злий правитель Гітлер. Вони вирішили вбивати людей тільки тому, що вони мали іншу національність. Росіяни, поляки, євреї, французи, українці, інші нації мали або прийняти і підкоритися фашистському режиму Німеччини, або померти.

         Дитині потрібно пояснити, що і в самій Німеччині проживали люди різних національностей, до яких жорстокі репресії фашистів були застосовані в першу чергу.

         Багато країн, які були не в змозі протистояти Гітлеру з яких-небудь причин, здалися.

         Німеччина напала на нашу країну раптово, рано вранці, коли всі люди мирно спали.

         Але народи всіх країн відмовилися підкорятися фашистам, вступили з ними в нерівну сутичку, і, завдяки відваги і рішучості, здобули перемогу над ворогом.

         Війна йшла чотири роки. Але солдати захистили свою землю і прогнали фашистів. І тоді наступив мир.

 

Любов до Батьківщини починається з родини!

 Перш ніж розпочинати виховувати в дитини любов до Батьківщини, необхідно пояснити їй, що таке Батьківщина.

Це дуже складне і ємне поняття. Багатогранність любові до Батьківщини проявляється не тільки в прихильності людини до певного географічного місця. Ця любов складається також з особливих почуттів до мами, тата, інших дорогих людей, до своєї домівки, природи і країни. Любов до рідних місць належить до кола загальнолюдських цінностей. Любов до Батьківщини має найглибші історичні особливості.

Виховувати в дитини любов до Батьківщини мають батьки і дорослі, наділені подібними повноваженнями. Це вчителі, вихователі, наставники та інші. Але у вихованні любові до Батьківщини головну роль відіграють батьки. Саме від їх ставлення до Батьківщини, від того, як вони демонструють свої почуття до рідних місць, і залежатиме, які почуття можуть зародитися в дитині. Треба збудити в дитини інтерес до історії країни і почуття гордості за національні перемоги. Ось тоді в малюка можуть проявитися й інші почуття: наприклад, причетність і повагу до свого краю. Любов до Батьківщини, прихильність до місця народження, повага до своєї мови, традицій і культури — ці поняття об’єднує один термін — «патріотизм».

Виховуючи в дитині патріотичні почуття, потрібно підтримувати в ній постійний інтерес і цікавість до всіх подій, які відбуваються в країні. Необхідно розмовляти з дітьми про всі випадки та явища, що відбуваються в суспільно-соціальному та суспільно-політичному житті держави. У майбутньому всі ці явища стануть для нього цікавими та близькими.

Не можна любити Батьківщину, але при цьому не відчувати з нею тісного зв’язку. Для цього дитина повинна знати, як любили, берегли і билися за Батьківщину їхні дідусі та бабусі. Глибоке почуття любові до Батьківщини завжди живе в людях, саме це почуття і «змушує» їх піклуватися про Батьківщину.

 Чому потрібно виховати в дитини любов до Батьківщини? Таке виховання є результатом тривалої і цілеспрямованої діяльності, тому патріотичне виховання потрібно починати змалку. Ще в давнину дітей намагалися переконати в тому, що для того, щоб людина була щасливою, їй потрібна щаслива Батьківщина.

Зараз відроджується багато забутих національних традицій, вивчаються і відновлюються історичні цінності. В області формування патріотичних почуттів одним з головних чинників у залученні дітей до історичних цінностей є ознайомлення дитини з її родоводом. Діти повинні почати патріотичне навчання ще в дошкільному віці. З ранніх років у них треба формувати відповідальність і почуття обов’язку по відношенню до рідних і Батьківщини. Фахівці стверджують, що ще в ранньому віці в дитини прокидається зацікавленість до багатьох речей. Також з цього моменту починається пізнання дитиною багатьох моральних цінностей, заснованих на любові до рідних місць. Патріотизм дитини формується концентрацією багатьох знань, а також єдністю поведінки і відносин.

Питання «Як виховати в дитини любов до Батьківщини?» має одну універсальну відповідь. Спочатку потрібно навчити дитину бути доброю, відповідальною та небайдужою. Насамперед необхідно навчити дитину бачити красу, що її оточує. Дитина, яка не любить природи, не зможе полюбити Батьківщину. Відчуття захоплення багатствами навколишнього середовища і дарами природи є попередником справжнього патріотизму. Тут термін «навчити» має лише умовний характер. Ніхто не повинен насильно садити дитину за парту і пояснювати її красу квітки або дерева. «Навчання» відбувається щодня і в ненав’язливій формі: під час прогулянки, походу в ліс або під час відвідування по місцевих визначних пам’яткок.

Дитині можна показати історичні та культурні пам’ятки рідного міста або розповісти про героїчні подвиги дідуся, який зовсім юним захищав Батьківщину від фашистських загарбників. При цьому кожен конкретний похід або розповідь має асоціюватися з Батьківщиною. Адже найяскравіші і позитивні переживання людина отримує в дитячому віці і зберігає їх у пам’яті. Саме тому змалку людині потрібно побачити красу рідних місць і дізнатися історію своєї Батьківщини і родини.

Дорослі мають навчити дитину бачити пам’ятки, помічати навколишню красу, відзначати неповторні особливості рідної вулиці і свого міста.

Таким чином, любов до Батьківщини в дитини формується в перші роки життя. На зародження цього почуття впливає патріотична атмосфера, яка панує в сім’ї. Особливу увагу дитини приваблює життя і робота оточення на благо Батьківщини, події, які відбуваються в державі, національні свята, спортивні змагання та ін. Крім того, високий емоційний підйом викликає контакт дитини з природою.

Дорослі повинні пам’ятати, що якщо вони щиро люблять свій рідний край і демонструють цю любов своїм дітям, тоді їхні діти теж сильно любитимуть Батьківщину, а патріотизм не буде для них порожнім поняттям. Необхідно постійно показувати дітям привабливі сторони любові до рідних місць і навколишнього середовища. Ось тоді можна цілком бути впевненим у тому, що їхні діти стануть найбільш гідними громадянами своєї Батьківщини. Важливо пам’ятати, що патріотизм є вираженням єдиних почуттів громадян країни у формі національної гордості, а також у вигляді шанобливого ставлення до інших народів.

 

Повчання Володимира Мономаха дітям» як порадник батькам для доброго виховання дітей

(за Катериною Шафран)

http://www.sde.org.ua/images/resized/images/stories/media/zlus/145-monomah_300_270.jpg

Князь Володимир Мономах (на київському престолі панував від 1113 р. до 1125 р.) – одна з найвидатніших постатей свого часу. Він був онуком Ярослава Мудрого. Від свого батька перейняв Володимир замилування до книжок, до освіти. Його матір'ю була грецька царівна, донька цісаря Константина ІХ Мономаха. Залишив по собі світлу пам'ять як розумний князь і добрий організатор. Поруч із тим Володимир Мономах –  це приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися бідними, вдовами і сиротами, що вважає священним обов'язком бути гостинним, а в житті керується засадами християнської любові та моралі.

Своє "Повчання дітям” князь Володимир написав у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам князівсько-боярського стану, про що пише він сам: «Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться».

Володимир Мономах вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків, дідів. Одним із основних засобів виховання  князь вважав освіту: «Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов, через те й честь йому була в інших країнах..». Повчання Володимира Мономаха – визначна пам’ятка педагогічної літератури. Великий князь радить своїм дітям любити Батьківщину, захищати її від ворогів, бути хоробрим, трудитися, бути гуманними, чуйним до людей, поважати старших, жаліти дітей, сиріт, поважати жінок: “Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і не веліть убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не губіть християнської душі.

Якщо ж вам доведеться цілувати хрест перед братами своїми або перед будь-ким, то перше спитайте свого серця, на чому ви зможете стояти твердо, і тільки тоді цілуйте, а поклявшись, не переступайте клятви, бо загубите душу свою.

Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми.

Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів …при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору.

В домі своєму не ледачкуйте… Брехні остерігайтесь і пияцтва, і облуди, від того душа гине і тіло».

Торкаючись питань морального виховання дітей, князь Володимир у “Повчанні” багато уваги приділяє нормам і правилам поведінки людини. Він дійшов висновку, що особиста поведінка дорослих в межах цих норм є критерієм вихованості… У свою чергу етикет, манера, тон поведінки перебувають у прямій залежності від моральних вправ. «…Куди б не прийшли і де б не зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки 6 він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.

Хворого навідайте, покійника проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні.

Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте. Жінку свою любіть, та не давайте їй влади над собою.

На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє.

Якщо забуваєте про це, то частіше заглядайте в мою грамотицю: і мені не буде соромно, і вам буде добре…”.

 

 

 

 

 

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0



друзі сайту

БСШ №12

БІЦ БСШ №12

ДНЗ №8 "Золотий півник"

Славутицький ДНЗ №6
"КРУНК"

ДНЗ №28 "Горобинонька"



ДНЗ №18 © 2021